Tags: історія

древо

Звіринецьке. Нова мапа і оголошення.

Цього літа на вході помінялась інфа. Навіть дата заснування зявилась.
Українська вікіпедія подає рік заснування так: Звіринецький цвинтар веде початок від цвинтаря церкви Різдва Іоанна Предтечі (заснована між 1715 та 1729 роками, існувала до 1930-х років)

2012-06-05 12.31.55

Collapse )
Донбасса, жителям, спасибо
  • odyn_1

Віртуальний військовий український некрополь

Декілька місяців назад створив сайт з такою назвою.
http://warmemorial.ucoz.ua/publ/
Мета - збирати відомості про місця поховань українських вояків різних армій і часів.У зв"язку з тим, що інфи по похованнях РСЧА- Радянської Армії в інтернеті дуже багато( а також із-за особистих історичних вподобань) основна увага звернута на поховання періоду Першої світової війни і Перших визвольних змагань, а також вояків УПА і підпільників ОУН.
Інформація подається у вигляді фотографії поховання(обов"язково) і по можливості - біографія особи або опис братської могили.
Звертаю увагу, що проект неполітичний, тому тут можна знайти вояків РСЧА і УПА, Армії УНР, Австро-Угорщини, Вермахту...Основні вимоги до відбору фотографій: це повинно бути поховання вояка(або вояків), який є або етнічним українцем, або таким, що народився і виріс в Україні, або вояком українських збройних формувань чи армій.Не допускаються військові злочинці або військовослужбовці карально-репресивних органів.
Буду радий відвідувачам, а також вдячний за участь у наповненні сайту в будь-якій формі : фото, інформація про поховання, оформлення сайту тощо.
Прошу також перепосту по можливості.


око

Могила гетьмана Петра Дорошенка, Ярополець, Росія



Гетьман Петро Дорофійович Дорошенко провів у с. Ярополець останні роки свого життя. У 1684 він отримав це село у спадкову власність. Тут у 1698 він помер та був похований...

Детальніше...

Чернівецький некрополь

Завдячуючи stepan53, познайомився з цікавим матеріалом про Чернівецький некрополь сер.ХІХ ст. Звіт про історію кладовища з чималою кількістю фотографій оригінальних пам'ятників, що збереглись до наших часів можна знайти тут www.culbit.com/index.phtml

Мадонна на півмісяці - символ зверхности
християнства над ісламом

 
древо

Матеріал до історії колишнього цвинтаря на Аскольдовій могилі.

Олександр Берег (с). Ілюстрація з архіву автора.

КИЇВСЬКІ БУВАЛЬЩИНИ.

САДИБА БАРОНА ШТЕЙНГЕЛЯ


Відома в дореволюційній історії родина Штейнгелів за­лишила яскравий слід в ко­лишній державі. Серед представників сімейства були й де­кабристи, й великі промис­ловці – цукрозаводчики й будівничі стратегічних гілок залізниці, посли й члени Дер­жавної думи та гласні Київської міської думи...

Барон Рудольф Васильович Штейнгель був інженером шляхів сполучення, будував Владикавказьку залізницю. Оселившись у Києві, він прид­бав чудовий будинок на Бульварно-Кудрявскій вулиці. На його прохання будинок пере­будували під палац (1870-ті роки. Академік архітектури Ніколаєв та інженер-архітектор Сичугов). Дмитро Малаков, науковий співробітник Музею історії міста Києва, зма­льовує цей палац так: «Дво­поверховий, цегляний, прямо­кутний у плані, з підвалом, цегляним ґанком, під'їздом і терасою. В обробці тераси ви­користано елементи готики: зубчасте завершення стін, де­коративні башти з бійницями над наріжними частинами, стрілчасті перемички над деякими вікнами, готичний ри­сунок балконної огорожі, лев'ячий маскарон. Інтер'єр у неоренесансному стилі. До­бре збереглося декоративне оздоблення – художнє ліплен­ня стін і плафонів, різьба по дереву на дверях і панелях, поліхромні кахлі та різьбле­ний білий мармур камінів, ча­вунне литво сходів тощо». Рудольф Штейнгель помер 1892 року, прожив трохи більше півсторіччя... Його було похо­вано з почестями у сімейному склепі на Аскольдовій могилі. Садибу на початку минулого сторіччя придбав професор Університету Лапинський, який заснував тут фізіотерапевтич­ний санаторій, що проіснував до 1919 року. Після цього в палаці хазяйнувала... ЧК. Пізніше в будинку розміщува­лися різні медичні заклади, а ось уже понад 50 років діє Київський НДІ Ортопедії. Буди­нок сильно постраждав, коли чверть століття тому його част­ково зруйнували під час добу­дови до нього нового (доволі потворного) корпусу, що аж ніяк не прикрашає цю місцевість (вул. Бульварно-Кудрявська, колишня Воровського, 27).

 

Collapse )
древо

Зі старих довідників по Києву. Лук'янівське кладовище.

Лук’янівка.

Істор. місцевість у Шевченківському р-ні. Почала заселятися в серед. 19 ст. після переселення сюди жителів Подолу, які постраждали від повені 1845 та наступних років. Назву дістала, ймовірно, від імені києво-подільського цехмейстра Лук’яна Олександровича, якому тут належали значні зем. ділянки. <...> .

 

Лук’янівське кладовище.

На тер. Шевченківського р-ну.  Засн.  в  серед. 19 ст. Тут поховано акад. М. Д. Стражеска, дійсного члена АМН СРСР О. М. Марзєєва, ака­деміків АН   УРСР К. Г. Воблого, Є. П. Вотчала, Д. О. Граве, М. Ф. Кащенка, О. П. Новицького, О. Я. Орлова, Б. І. Срезневського, П. А. Тутковського, М. М. Федорова, О. В.  Фоміна, В. Ю. Чаговця, Б. С. Чернишова, Т. Г. Яновського,

Collapse )
древо

Зі старих довідників по Києву. Байкове кладовище.

Байкова гора.

Місцевість у Московському р-ні, де розташоване одне з найстаріших в місті Байкове кладовище (з 1838). Назву,  як і Байкова вулиця, дістала за ім'ям ген. Байкова, якому належав хутір, що був тут в 30-х рр. 19 ст. Хутір був куплений міською думою під цвинтар.

 

Байкове кладовище.

Відкрито на Байковій горі 1838. За час існування Б. к. до нього кілька разів прирізували нову територію для поховань. Нове Б. к. було відкрито на поч. 80-х рр. 19 ст. На Б. к. поховано багато видат­них держ., парт. і військ. діячів, учасників Вел. Жовтн. соціалістич. революції, громадян. і Великої Вітчизн. воєн, діячів науки і культури. На могилах встановлено надгробки роботи відомих укр. скульпторів та архітекторів.

Collapse )
Collapse )
древо

Візит до предків. "Дзеркало тижня"

http://www.dt.ua/3000/3050/63381/ 

"Дзеркало тижня" (с)

№ 24 (703) 28 червня — 4 липня 2008

 
Фото: Лариса ДЕШКО

 

 

Візит до предків

Автор: Євген ЗАРУДНИЙ (кандидат філософських наук (Харків))

У «Переліку пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення» місце вічної земної прописки письменника Петра Гулака-Артемовського, драматурга Марка Кропивницького та художника Сергія Васильківського значиться за адресою: Харків, вулиця Пушкінська, 87.

Інтернет-запит виявляє за цією адресою професійний ліцей машинобудування та науково-виробничу фірму «Орттех-плюс», а відвідання вулиці Пушкінської, 87, у просторі фізичному — парк «Молодіжний». Затишний тінистий парк із дитячими майданчиками, закладами громадського харчування та спорткомплексом

політехнічного інституту.

Усе просто: комунальний гуртожиток живих і мертвих утворився наприкінці шістдесятих рішенням міської радянської влади спланувати й розбити парк на кістках «мешканців» старої частини Харківського кладовища.

У цьому незвичному парку, ближче до дивним чином вцілілої цвинтарної церкви, вже в нові часи патріоти встановили пам’ятні знаки жертвам Голодомору та воїнам УПА. Біля останнього час від часу — коли в патріотів іншої країни трапляється напад українофобства — цілодобово чергує міліцейська патрульна машина. А всього за якусь сотню метрів, біля огорожі спортмайданчика, спочивають революціонери, які віддали життя за світле майбутнє. Забуті й покинуті. У тому числі й тими, хто встиг його побачити й тепер тужить за минулим — бо не любов’ю живляться вони, а ненавистю.

Про любов до батьківських могил…

 

Collapse )

древо

Цього року Байковому цвинтарю виповнюється 175 років

"Комсомольська правда в Україні"
надрукувала таку статтю

Подаю, так як є.

Слід врахувати, що журналісткою зроблено низку помилок.

Зокрема Михайло Кальницький на обговоренні статті у спільноті "Захоплюючий Київ" вказує, що його слова були перекручені  - "Во-первых, не слепили, а высекли. Во-вторых, Грушевский не был президентом".

Прошу це врахувати усім читачам.
_________________________________________________
Collapse )

древо

Епітафія про перехожого.

Справді щось нове і оригінальне придумати складно. "Нове - це забуте старе"  - каже прислів'я.  Так само буває й з епітафіями.  Хтось обмежується невибагливим "дорогому/дорогій від (невтішних, зажурених) чоловіка, дружини, батьків, дітей, онуків, рідних, близьких, друзів" або "як рано ти пішов/пішла від нас" чи "нічим не замінити нашу скорботу", хтось цитує Біблію, відповідні рубаї Омара Хайама, висловлювання письменників і філософів тощо. Добре тим, хто за життя  мав власні вірші епітафійного чи елегійного змісту, та ще й належної якості. Проте, якщо віршів немає, тоді беруться вірші інших авторів, часто невідомих.

Валерій Дружбинський у статті "Пам’яті загиблих могил" - http://community.livejournal.com/ua_cemetery/1321.html так згадує про епітафію на знищеному пам'ятнику відомому київському адвокатові Олександру Гольденвейзеру:

"На величезному пам’ятнику з лабрадору слова: «Злочин і покарання ростуть на одному стеблі. Алекс. Гольденвейзер. 1855—1915». А збоку:

"Прохожий! Ты идешь,

Но ляжешь, как и я.

Присядь и отдохни

На камне у меня"."


Текст і фото - osokor_ua .

Collapse )