Tags: преса

face

У Києві затримали вандала

http://ua.korrespondent.net/ukraine/1114203

У Києві затримали вандала, який пошкодив могилу Лесі Українки на Байковому кладовищі

Правоохоронці затримали в Києві 25-річного мешканця Волинської області, якого звинувачують у пошкодженні надгробка поетеси Лесі Українки на Байковому кладовищі.
Як повідомляє відділ зв'язків з громадськістю ГУ МВС України в Києві, 3 вересня співробітники Голосіївського райуправління міліції затримали 25-річного чоловіка, який приїхав рік тому до Києва з Волинської області у пошуках роботи.

За словами самого затриманого, він випадково прийшов до пам'ятника і навіть не звернув увагу, чия це могила.

"Взяв металевий брухт, розпиляв шматки, до яких дотягнувся, поклав у мішок і пішов здавати в пункт прийому металу. Заробив на цьому 250 гривень", - говориться в повідомленні відділу зв'язків з громадськістю.

Вандал може отримати до трьох років позбавлення волі згідно зі ст. 297 Кримінального кодексу України (наруга над могилою), що може бути перекваліфіковано в ст. 298 КК (знищення, руйнування пам'яток історії культури). Санкція цієї статті передбачає до п'яти років позбавлення волі.

Нагадаємо, у Києві 1 серпня, в річницю смерті Лесі Українки, пошкодили надгробок могили української поетеси на Байковому кладовищі.
face

Death is life

Cтаття про еко-поxовання (english)http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/3473103.stm

"...it provides us with deeper insights regarding the ecological cycle, and greater understanding of and respect for life on earth"

"The plant stands as a symbol of the person, and we understand where the body went".


http://promessa.se/index_en.asp
древо

Матеріал до історії колишнього цвинтаря на Аскольдовій могилі.

Олександр Берег (с). Ілюстрація з архіву автора.

КИЇВСЬКІ БУВАЛЬЩИНИ.

САДИБА БАРОНА ШТЕЙНГЕЛЯ


Відома в дореволюційній історії родина Штейнгелів за­лишила яскравий слід в ко­лишній державі. Серед представників сімейства були й де­кабристи, й великі промис­ловці – цукрозаводчики й будівничі стратегічних гілок залізниці, посли й члени Дер­жавної думи та гласні Київської міської думи...

Барон Рудольф Васильович Штейнгель був інженером шляхів сполучення, будував Владикавказьку залізницю. Оселившись у Києві, він прид­бав чудовий будинок на Бульварно-Кудрявскій вулиці. На його прохання будинок пере­будували під палац (1870-ті роки. Академік архітектури Ніколаєв та інженер-архітектор Сичугов). Дмитро Малаков, науковий співробітник Музею історії міста Києва, зма­льовує цей палац так: «Дво­поверховий, цегляний, прямо­кутний у плані, з підвалом, цегляним ґанком, під'їздом і терасою. В обробці тераси ви­користано елементи готики: зубчасте завершення стін, де­коративні башти з бійницями над наріжними частинами, стрілчасті перемички над деякими вікнами, готичний ри­сунок балконної огорожі, лев'ячий маскарон. Інтер'єр у неоренесансному стилі. До­бре збереглося декоративне оздоблення – художнє ліплен­ня стін і плафонів, різьба по дереву на дверях і панелях, поліхромні кахлі та різьбле­ний білий мармур камінів, ча­вунне литво сходів тощо». Рудольф Штейнгель помер 1892 року, прожив трохи більше півсторіччя... Його було похо­вано з почестями у сімейному склепі на Аскольдовій могилі. Садибу на початку минулого сторіччя придбав професор Університету Лапинський, який заснував тут фізіотерапевтич­ний санаторій, що проіснував до 1919 року. Після цього в палаці хазяйнувала... ЧК. Пізніше в будинку розміщува­лися різні медичні заклади, а ось уже понад 50 років діє Київський НДІ Ортопедії. Буди­нок сильно постраждав, коли чверть століття тому його част­ково зруйнували під час добу­дови до нього нового (доволі потворного) корпусу, що аж ніяк не прикрашає цю місцевість (вул. Бульварно-Кудрявська, колишня Воровського, 27).

 

Collapse )
древо

Візит до предків. "Дзеркало тижня"

http://www.dt.ua/3000/3050/63381/ 

"Дзеркало тижня" (с)

№ 24 (703) 28 червня — 4 липня 2008

 
Фото: Лариса ДЕШКО

 

 

Візит до предків

Автор: Євген ЗАРУДНИЙ (кандидат філософських наук (Харків))

У «Переліку пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення» місце вічної земної прописки письменника Петра Гулака-Артемовського, драматурга Марка Кропивницького та художника Сергія Васильківського значиться за адресою: Харків, вулиця Пушкінська, 87.

Інтернет-запит виявляє за цією адресою професійний ліцей машинобудування та науково-виробничу фірму «Орттех-плюс», а відвідання вулиці Пушкінської, 87, у просторі фізичному — парк «Молодіжний». Затишний тінистий парк із дитячими майданчиками, закладами громадського харчування та спорткомплексом

політехнічного інституту.

Усе просто: комунальний гуртожиток живих і мертвих утворився наприкінці шістдесятих рішенням міської радянської влади спланувати й розбити парк на кістках «мешканців» старої частини Харківського кладовища.

У цьому незвичному парку, ближче до дивним чином вцілілої цвинтарної церкви, вже в нові часи патріоти встановили пам’ятні знаки жертвам Голодомору та воїнам УПА. Біля останнього час від часу — коли в патріотів іншої країни трапляється напад українофобства — цілодобово чергує міліцейська патрульна машина. А всього за якусь сотню метрів, біля огорожі спортмайданчика, спочивають революціонери, які віддали життя за світле майбутнє. Забуті й покинуті. У тому числі й тими, хто встиг його побачити й тепер тужить за минулим — бо не любов’ю живляться вони, а ненавистю.

Про любов до батьківських могил…

 

Collapse )

древо

Цього року Байковому цвинтарю виповнюється 175 років

"Комсомольська правда в Україні"
надрукувала таку статтю

Подаю, так як є.

Слід врахувати, що журналісткою зроблено низку помилок.

Зокрема Михайло Кальницький на обговоренні статті у спільноті "Захоплюючий Київ" вказує, що його слова були перекручені  - "Во-первых, не слепили, а высекли. Во-вторых, Грушевский не был президентом".

Прошу це врахувати усім читачам.
_________________________________________________
Collapse )

древо

ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ МОГИЛ ДІАГНОЗ: СКОРБОТНА БАЙДУЖІСТЬ

Автор: Валерій ДРУЖБИНСЬКИЙ (с)

ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ МОГИЛ ДІАГНОЗ: СКОРБОТНА БАЙДУЖІСТЬ

№ 46 (471) 29 листопада — 5 грудня 2003 р. http://www.dt.ua/3000/3050/44131/

«Єрусалимом землі руської» називали колись Київ відомі історики та святителі. Але в ХХ столітті ця слава неабияк померкла, оскільки було знищено майже всі храми та церкви, зруйновано історичні пам’ятники, розорено цвинтарі... Багато цих діянь відбувалося нібито в ім’я українського народу та благої мети — порвати з ненависним минулим і помчати до прекрасного майбутнього. Але ж любити свій народ і бажати для нього світлого майбутнього — це, передусім, любити Батьківщину й бережно до неї ставитися. А ставлення до минулого — до пам’ятників, культури, імен — повинно бути особливо шанобливим, адже воно, це минуле, уже минуло й тому — беззахисне. Якщо на несправедливість, образу, наклеп, спрямовані проти сучасника, ще можна дати відповідь і навіть відсіч, то опоганений храм, спаплюжене ім’я, перекручена історія — мовчать. Мовчать і могили, але легко уявити, що ці люди, котрі лежать під плитами (або вже без плит), могли б сказати про наш час, про нас...

Collapse )

древо

Валерій Дружбинський ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ МОГИЛ Чудова стаття про київські цвинтарі

Автор: Валерій ДРУЖБИНСЬКИЙ (с)

ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ МОГИЛ

«Дзеркало тижня» № 39 (464) 11 — 17 жовтня 2003  http://www.dt.ua/3000/3150/42987/

Історія людських поховань настільки ж стара, як і саме людство. Життя і смерть завжди йшли поруч, як і добро зі злом. Тисячі років зберігалося незмінне ставлення до смерті, покірність долі та природі. І завжди могили вважалися шанованим місцем, недарма в народів різних віросповідань розвинений культ померлих. Василь Стефаник писав на початку ХХ століття: «Народ наш уміє ховати й любить ховати. Культура похорон, повага до небіжчика та свята пам’ять про нього завжди ставили наш народ на передове християнське місце».

Collapse )