bloodfl0wer (bloodfl0wer) wrote in ua_cemetery,
bloodfl0wer
bloodfl0wer
ua_cemetery

Розписні труни

Чорна фарба – символ жалоби. Але труна не обов’язково має бути чорною. У Гамбурзі живе художниця, яка розписує гроби світлими кольорами.
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,3705800,00.html

 

Затишний двір у районі Гамбурга Альтона. Кім Говард хоч і застуджена, але в цей день працює. Вона розмальовує пензлем соснову труну, що стоїть у неї в ательє. Труна стає світло блакитною. Увечері вона має бути готова, за нею прийдуть з бюро ритуальних послуг. Труну замовила вдова, чоловік якої помер два дні тому.  

 

«Люди приходять до мене, бо прагнуть чогось індивідуального. Вони можуть розказати, яким був померлий, щоб я намалювала це на труні. Або можуть самі взяти пензель у руки і щось намалювати. Це можливість зробити останню подорож не такою сумною для померлого і для себе».  

 

Донедавна Кім Говард працювала виключно художницею. Вона малювала абстрактні картини: потужні фарби, м’які лінії. Її виставки влаштовувалися в Америці та Європі. Раз на рік вона повертається на батьківщину, в американський штат Алабама, де працює разом з іншими митцями або викладає. Відколи вона розробила інтернет-сайт одного альтернативного бюро ритуальних послуг, Говард дедалі більше часу проводить за розписом трун та урн, у яких на Заході ховають прах небіжчиків. За одну розписану нею труну клієнти платять 360 євро. За урну – значно менше. 

 

«Чим частіше я розписувала труну, тим більше я помітила, що я залишаю на цих трунах частину самої себе. Це добре відчуття. Перший раз, коли до мене прийшла вдова, ми швидко знайшли спільну мову, і в мене було абсолютно чудове відчуття. Вона сказала, що наша спільна робота над труною справді допомогла їй попрощатися з чоловіком». 

 

Кожна розмальована труна – унікальна, іншої такої немає. Щоб допомогти клієнтам зорієнтуватися, Говард виставила в ательє чотири моделі, які називаються: «земна хвиля», «соняшник», «рожева квітка» та «цвіт вишні». Розмальовані труни – витвори мистецтва з коротким життям. Вони існують лише по кілька днів, а потім – зникають під землею. Найчастіше, каже Говард, родичі замовляють орнаменти та плавні лінії в теплих кольорах. Інколи до роботи долучаються діти, або навіть цілі родини, перетворюючи труну на витвори мистецтва.

 

Через кілька днів. Кладовище «Ольсдорфер Фрідгоф» на півночі Гамбурга. У цей день тут відзначають «День кладовища». На невеликій сцені митці читають вірші, тихо грає музика, на каруселі катаються діти. Відвідувачі роздивляються могили, пам’ятники, плити. Особливо їх приваблює помаранчева труна, розмальована Кім Говард. Відвідувачка:

 

«Мені подобається. Таку труну пов’язуєш із чимось яскравим, світлим. Коли на неї дивишся, то думаєш, що людина, можливо, позбулася чогось тяжкого. Не варто завжди все сприймати негативно».

 

Кім Говард у цей день роздає багато візитних карток. Її хвалять. Але не всім подобається її робота. Дехто, можливо, думає, що розписувати труну не годиться. Говард каже, що з розумінням ставиться до тих, хто не поділяє її захоплення розмальованими трунами. Вона каже, що лише прагне внести трохи фарби в сірість ритуальних церемоній.

 

Її новий проект теж пов'язаний з цим. Це труна, яку можна замовити ще за життя, розпиляти на частинки й повістити вдома на стіну.

 


Tags: Німеччина, офф-топ, поxовання, преса
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments