очерет, що мислить (osokor_ua) wrote in ua_cemetery,
очерет, що мислить
osokor_ua
ua_cemetery

Матеріал до історії колишнього цвинтаря на Аскольдовій могилі.

Олександр Берег (с). Ілюстрація з архіву автора.

КИЇВСЬКІ БУВАЛЬЩИНИ.

САДИБА БАРОНА ШТЕЙНГЕЛЯ


Відома в дореволюційній історії родина Штейнгелів за­лишила яскравий слід в ко­лишній державі. Серед представників сімейства були й де­кабристи, й великі промис­ловці – цукрозаводчики й будівничі стратегічних гілок залізниці, посли й члени Дер­жавної думи та гласні Київської міської думи...

Барон Рудольф Васильович Штейнгель був інженером шляхів сполучення, будував Владикавказьку залізницю. Оселившись у Києві, він прид­бав чудовий будинок на Бульварно-Кудрявскій вулиці. На його прохання будинок пере­будували під палац (1870-ті роки. Академік архітектури Ніколаєв та інженер-архітектор Сичугов). Дмитро Малаков, науковий співробітник Музею історії міста Києва, зма­льовує цей палац так: «Дво­поверховий, цегляний, прямо­кутний у плані, з підвалом, цегляним ґанком, під'їздом і терасою. В обробці тераси ви­користано елементи готики: зубчасте завершення стін, де­коративні башти з бійницями над наріжними частинами, стрілчасті перемички над деякими вікнами, готичний ри­сунок балконної огорожі, лев'ячий маскарон. Інтер'єр у неоренесансному стилі. До­бре збереглося декоративне оздоблення – художнє ліплен­ня стін і плафонів, різьба по дереву на дверях і панелях, поліхромні кахлі та різьбле­ний білий мармур камінів, ча­вунне литво сходів тощо». Рудольф Штейнгель помер 1892 року, прожив трохи більше півсторіччя... Його було похо­вано з почестями у сімейному склепі на Аскольдовій могилі. Садибу на початку минулого сторіччя придбав професор Університету Лапинський, який заснував тут фізіотерапевтич­ний санаторій, що проіснував до 1919 року. Після цього в палаці хазяйнувала... ЧК. Пізніше в будинку розміщува­лися різні медичні заклади, а ось уже понад 50 років діє Київський НДІ Ортопедії. Буди­нок сильно постраждав, коли чверть століття тому його част­ково зруйнували під час добу­дови до нього нового (доволі потворного) корпусу, що аж ніяк не прикрашає цю місцевість (вул. Бульварно-Кудрявська, колишня Воровського, 27).

 

До речі, руйнуючи некро­поль на Аскольдовій могилі, більшовики капітально познущалися над склепом родини баронів. Ще 1906 року дослідник Лєтяєв писав про цю могилу: «Усыпальница занимает самое большое пространство на кладбище – в длину имеет 6 саженей и в ширину 8 саженей. В восточной стороне стоит роскошной работы иконостас из белого мрамора с ионийскими колоннами и карнизом с узорчатым орнаментом, в киот которого вделан образ Спасителя, в середине могила покрыта пар­кетом из белого и черного песчаника крестовидной формы. По бокам креста – красивые виньетки из разнообразной зелени и цветов. С западной сто­роны усыпальницы выступает балкончик квадратной формы, с которого открывается чуд­ный вид на Днепр и его окрестности. Усыпальница огорожена железной оградкой, укрепленной 16 колонками на фундаменте из дикого гранита». Так от, цей склеп не про­сто розібрали в 1930-ті роки – мармур та ажурну огорожу за­брав у власне користування один із партійних бонзів. Він прикрасив (!) елементами з цвинтаря власну садибу. За­лишаю це без коментарів...

 

Підготував Олександр Берег. Ілюстрація з архіву автора.

 

 

OCR and spellchek by osokor_ua, 2008.
Tags: Аскольдова могила, Київ, преса, історія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for members only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments