March 13th, 2008

древо

Епітафії

Про епітафії можна писати багато. Жанр специфічний, виконання також реалізовується по-різному. Багато пишеться банальних речей, деякі епітафії навіть містять орфографічні помилки. До речі, помилки трапляються не тільки на сільских цвинтарях. Наприклад, на Байковому, недалеко від могили М. Грушевського  є поховання дівчинки-робітниці 1930-х років, так там напис російською мовою з декількома орфографічними помилками. Проте трапляються зрідка й шедеври, і просто оригінальні написи.

Collapse )
древо

Епітафія про перехожого.

Справді щось нове і оригінальне придумати складно. "Нове - це забуте старе"  - каже прислів'я.  Так само буває й з епітафіями.  Хтось обмежується невибагливим "дорогому/дорогій від (невтішних, зажурених) чоловіка, дружини, батьків, дітей, онуків, рідних, близьких, друзів" або "як рано ти пішов/пішла від нас" чи "нічим не замінити нашу скорботу", хтось цитує Біблію, відповідні рубаї Омара Хайама, висловлювання письменників і філософів тощо. Добре тим, хто за життя  мав власні вірші епітафійного чи елегійного змісту, та ще й належної якості. Проте, якщо віршів немає, тоді беруться вірші інших авторів, часто невідомих.

Валерій Дружбинський у статті "Пам’яті загиблих могил" - http://community.livejournal.com/ua_cemetery/1321.html так згадує про епітафію на знищеному пам'ятнику відомому київському адвокатові Олександру Гольденвейзеру:

"На величезному пам’ятнику з лабрадору слова: «Злочин і покарання ростуть на одному стеблі. Алекс. Гольденвейзер. 1855—1915». А збоку:

"Прохожий! Ты идешь,

Но ляжешь, как и я.

Присядь и отдохни

На камне у меня"."


Текст і фото - osokor_ua .

Collapse )